Розквіт імперії Чингісхана у XIII столітті можливо частково пояснюється кліматичними змінами, що відбулися тоді, вважають вчені. Американські дослідники, які вивчали річні кільця стародавніх дерев у Монголії з'ясували, що піднесення Чингісхана збіглося за часом із найбільш м'якою і вологою погодою за більш ніж тисячу років. У подібних умовах трава росла дуже швидко, забезпечуючи кормом бойових скакунів монголів. Чингісхану вдалося об'єднати монгольські племена в єдине військо, яке зуміло завоювати значні території в Азії та Європі. Його імперія простягалася на багато тисяч кілометрів, вкриваючи нинішні Китай, Північну і Південну Корею, Росію, Східну Європу, Індію та Південно-Східну Азію. За даними проведеного дослідження, опублікованими в журналі Національної академії наук США (Proceedings of the National Academy of Sciences), період, що передує початку правління Чингісхана, характеризувався надзвичайно посушливим кліматом. Але з 1211 по 1225 рік, на які припадає активне розширення імперії, в Монголії встановився незвично м'який клімат з регулярними опадами і помірними температурами. "Перехід від надзвичайно посушливої до надзвичайно вологої погоди, що відзначається на той період, дає привід припустити, що клімат відігравав значну роль в історії", – сказала в інтерв'ю агентству "Франс прес" один із авторів дослідження з університету Західної Вірджинії (США) Емі Хессл. "Це було ні головним, ні єдиним фактором, але завдяки йому виникли ідеальні умови для появи із стану хаосу сильного харизматичного лідера, який зумів зібрати військо і взяти владу в свої руки. У сухих і пустельних місцях волога може послужити активному росту рослин, завдяки чому в ті часи збільшувалася кількість корму для коней. Чингісхан просто осідлав цю хвилю", – сказала вона. Скориставшись сприятливими кліматичними змінами, монгольський ватажок зумів об'єднати розрізнені племена в єдиний військовий блок, який став завойовувати сусідні країни одну за одною. Фахівці по річним кільцям проаналізували сибірські сосни, знайдені в Монголії при вивченні лісових пожеж. Дерева росли з тріщин, що утворилися у застиглому потоці лави в Хангайських горах. У таких умовах дерева ростуть повільніше і особливо чутливі до змін клімату, завдяки чому у вчених з'являється багатий матеріал для дослідження. Вік деяких дерев, за твердженням вчених, перевищує 1100 років, а фрагмент одного зі знайдених дерев датується приблизно 650р. до н.е.
за матеріалами: BBCrussian.com
|