На глибині сотень кілометрів під землею води міститься стільки ж, скільки у світовому океані, щоправда, у вигляді гідроксильних груп у складі мінералу рінгвудита, йдеться в статті в журналі Nature. Спостереження за поширенням сейсмічних хвиль при землетрусах показують, що їх швидкість різко змінюється на межі верхньої та нижньої мантії Землі на глибині 410-660 кілометрів. Вчені припустили, що це відбувається через зміни, яких зазнає на великій глибині структура мінералу олівіну, що становить більшу частину верхньої мантії. Цю форму олівіну назвали рінгвудитом. Досі ніхто не бачив рінгвудит, отриманий із земної мантії, оскільки глибина, на якій він повинен залягати, занадто велика для видобутку зразків. Грем Пірсон (Graham Pearson) з Альбертського університету в Едмонтоні (Канада) та його колеги вперше виявили зразок рінгвудита у вигляді вкраплення в алмазі. Аналіз показав, що 1,5% ваги зразка становить вода у вигляді гідроксильних груп (OH). Якщо цей зразок рінгвудита – характерний представник граничної зони між верхньою і нижньою мантією, то в ній, за розрахунками вчених, повинно міститися 1,4·1021 кілограмів води. "Цей зразок – дуже вагомий доказ того, що глибоко під землею є області, що містять воду. Транзитна зона в надрах Землі повинна містити стільки води, скільки всі океани, разом узяті", – пояснив Пірсон. Алмаз, який досліджували вчені, був знайдений у 2008 році в Бразилії. На поверхню землі його, ймовірно, винесла магма при виверженні вулкана. Шириною три міліметри в поперечнику, цей коричневий алмаз не становив особливої економічної цінності. Купуючи його, вчені хотіли знайти в ньому інший мінерал і виявили рінгвудит майже випадково. Кілька років їм було потрібно для проведення аналізів, які офіційно підтверджують знахідку.
за матеріалами: РИА "Новости"
|